Косовиця
Розплющив ранок очі сині…
Проспав! А нині ж косовиця!
Наспіх накинув одежину
І за відро, та до криниці,
Раз-два – умився, косу – в руки
І за село попхавсь на луки.
А косарі давно вже косять,
Бринять-дзвенять в долині коси…
Сміялися у небі зорі,
Усе їм видно там, вгорі:
“ Ну й загуляв, бідака, вчора,
Прокинувсь он в якій порі!”
Одна лиш зірка не сміялась,
Зачервонілась.
Завстидалась.