Незгоряюча зоря
У небеснім просторі усміхалися зорі,
Ненароком я їм підморгнув.
Враз одна спалахнула і до мене майнула, –
В серці жар я кохання відчув.
Я підставив долоні і в твоєму полоні
Опинивсь – лише потім збагнув.
Буду диханням твоїм я,
Шепотіти буду ім`я
Я твоє кожну мить.
Відгукнись, голубко, снами
І кохання поміж нами
Не згорить, не згорить!
Буде літо, буде осінь…
Та ми в Господа попросим
Ще прожить і любить!
І тепер поміж нами, і у день й вечорами
Зірка та все ясніше горить.
Ми ту ніч не забудем, вічно згадувать будем
У житті найщасливішу мить.
І напевно ми знаєм: зірка та не згоряє,
Що на крилах кохання летить!