Пам’яті Наталії Загвойської
У час Різвяних сподівань
Тебе покликав Бог до себе…
Устань, Наталочко, – поглянь:
Ще скільки ж справ звершити треба!
А як же квіточки в саду?
А як тепло, затишок в домі?
…Тебе таку ще молоду
Господь стрічає в Раю свому.
Ти вже пройшла земний свій шлях,
Пройшла весело, легко, чисто,
Нам біль зоставила в очах
Й яскравих спогадів намисто.
Тепер Ти там, на Небесах, –
Така же щира і привітна…
А в нас – молитва на вустах:
Нехай Душа у Раю квітне!
І хоч Ти в Вічність відійшла,
Та завше будеш поміж нами:
Дочка, дружина чи сестра,
І наймиліша в світі МАМА.
А тут, на грішній цій Землі,
Ти воскресатимеш в Молитві,
Бо тут добра сліди Твої
В серцях людей повік не зникнуть!
3-5 січня 2017