Сон
Мені вночі приснилось cлово,
Збудило приспані думки
Про пісню неньки колискову,
Про правду, сховану в казки.
Як босоногим в чистім полі
З вітцем зернятка засівав,
Щоб проростали в кращій долі –
В землі і Господа благав.
…Сичав кукіль з- поміж колосся
І сонце правди заступав.
Тараса слово все ж збулося:
Серпневий ранок наступав…
Блакитне небо усміхнулось,
І жовтий лан заколосив.
Щоб слово правди повернулось,
Я щиро в Господа просив.
Аж раптом грім у яснім небі,
Принишкли славні косарі…
“Нам не пшеницю – кукіль треба!” –
Сказали ті, що там, “вгорі”.
…Прокинувсь раптом у тривозі
І правду бачу наяву:
Запрягли хлопці в Київ воза –
Нема на ньому кукілю!
І стало на душі святково –
Я вдячний Господу за те.
І твердо вірю: наше слово
Корінням правди проросте!