З глибин безмежних всесвіту...
З глибин безмежних всесвіту – комети,
крізь вищі сфери мерехтливий жар,
клуби вогню, неспокою пульсар,
грядущих бур загрозливі прикмети
ми несемó… Хай стомлені планети
в нас бачать меч грядущих світу кар.
Ми правимо до сонця, як Ікар,
ховаючи в хвостах свої секрети.
Ось ми у всій красі … і нас – немає:
від сонця нас парабола вертає
у холод, у ніщо, у вічну тьму.
Нам не зійти на кругову орбіту.
Всесвітній це закон. Частинки світу –
ви, як і ми, скоряєтесь йому.
