Тарасові думи
О, Думи – криці Тарасові,
Як Благодать з’явились ви,
І невмирущим віщим словом
У душі наші залягли!
Збудивши Дніпр широкий, кручі,
Сам Бог прислухався до вас:
Підняв з колін народ могучий,
І волю дав у добрий час.
Та тільки що це, добрі люди:
Вкраїну знову розп’яли!
Не лиш чужинці та іуди,
А й рідні зрадники – сини!
Війною брат іде на брата,
Булаву батькову краде ...
І Роксолани їдуть з хати,
А син на пана спину гне.
І це ж у рідній вольній хаті
Нас знову кличуть в москалі:
"Ощепанятним" розмовляти
Вкраїнців вчать дубини злі!
Моя згорьована Вкраїно,
Знесись з розп’яття небеса,
Поглянь: не кожен син загинув,
Живуть ще Думи Тараса!
О, Думи – криці Тарасові,
Блаженні, добре, що ви є!-
Бо невмирущим вічним словом
У жилах кров козацька б’є!
Народе мій, зніми облуду!
О, рідна Матінко, прости.
Народ твій є і завше буде
Тараса Думи берегти!
20 січня 2002 року