26.07.2017 19:57
для всіх
150
    
  5 | 5  
 © Богдан Дєдок

Вона заплітала волосся у житі

Вона заплітала волосся у житі 

І квіти збирала у полі. 

І квіточку кожну вплітала до миті 

Кохання чи злої недолі. 


Осяяло сонце ліси й полонини,  

Даруючи теплі обійми. 

Розвій же свій смуток журливої днини 

Забудь свої внутрішні війни. 


Серце нещасне невпинно стучало 

В гірку до оскоми годину,  

Тихо співаючи, ти доплітала 

В волосся листочки полину. 


Як пристрасть палючу в душі своїй мала,  

Хмільної любові достатку - 

Вогняні пелюстки тихенько вплітала 

Червоно-гарячого маку. 


Дівча моє миле, і що б там не сталось,  

Завжди могло бути і гірше. 

Лиш богу відомо, як доля би склалась,  

В сімнадцять чорнобиль не стрівши. 



Київ, 3.02.2017

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.07.2017 10:15  © ... => Артюх Леся Вікторівна 

дякую вам за відгук)

 27.07.2017 09:09  Артюх Леся Вікторівна => © 

люблю вірші, де згадується поле. Його квіти, трави й колоски - найкращі ліки для душі. Дякую.

 27.07.2017 08:09  Каранда Галина => © 

та ДА!)))))))))

 27.07.2017 01:01  © ... => Надія Крайнюк 

радий, що є люди, які це оцінюють) дякую вам за відгук)

 27.07.2017 01:00  © ... => Каранда Галина 

от і вам добрий вечір) радий, що ви кожен раз, як я тут з`являюсь, відповідаєте майже миттєво, завжди приємно зустрічати старих знайомих, тим більше в такий час, коли все може кардинально помінятись за один нещасний день)
чесно - я російську знаю краще за українську, тому іноді допускаю такі русизми. втомився це вважати помилками, до того ж я не претендую на літературну українську мову, як мінімум, з огляду на те, що це поняття занадто абстрактне, щоб ставити його аргументом) Стефаник теж класик української літератури. а я в його "Камінному хресті" розумію одне з десяти слів)
додам, що поезія для мене не була ніколи взірцем чистоти мови, це в першу чергу емоції, настрій та відчуття. у Бродського повно власноруч видуманих слів) я не виправдовуюсь, лише пояснюю, чому для мене то не принципово)
П.С.: Полтава в мене вгризла слово "да" так глибоко, що не можу заставити себе казати "так", а скільки пройшло часу, і скільки самоконтролю я маю)

 26.07.2017 21:33  Надія Крайнюк => © 

Прекрасна лірика. Дякую!

 26.07.2017 21:16  Каранда Галина => © 

давненько Вас не було!)
а щодо долі - то да... не вгадаєш, що на краще, що на гірше... навіть постфактум не всі ситуації такі очевидні, як програти в карти білет на Титанік...
Чорнобиль розвернув усі долі, явно чи неявно. Так як і нинішня війна.
вірш хороший.
тільки доведіть мені правомірність слова "стучало"... )))