11.05.2014 16:39
18+
210
    
  6 | 6  
 © Ірина Червінська-Мандич

Біженець

Перетинаю день-кордон,

Мов біженець із воєн, 

Тікаючи від болю в голові,

Від переповнених причалів

Печаллю й біллю

Розпущених вітрил

Вчорашніх каравел,

І сонце у червонім

Прихилиться до скроні, 

І хмарами ліловими,

Долонями пухнастими

Пригладить розкуйовджені

Волосся і думки.

І що мені той горизонт, 

Обмацаний дорогами, 

Якщо на нім нема тебе, 

А тільки тінь твоя?



10.05.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.06.2014 15:37  Марина Моренго => © 

Прочитала декілька Ваших віршів (вибірково), цей сподобався найбільше. У Вас цікавий потік ідей, образів, думок, але, як на мене, дещо сумбур у подачі. Ніби уява намалювала одне, але слова не змогли до кінця описати. Та то моя особиста думка, прошу не ображатись. Ваша філософія справді цікава.

 13.05.2014 07:44  Тетяна Белімова => © 

Тінь))) Класно!

 13.05.2014 07:39  Деркач Олександр => © 

Класно

 12.05.2014 22:26  Ганна Коназюк => © 

Дуже!..Сподобалось!!!

 11.05.2014 14:57  Світлана Рачинська => © 

істотніших розкуйовджених думок, не стрічала... дуже...

 11.05.2014 14:17  Мальва СВІТАНКОВА => © 

"Розпущені вітрила
Вчорашніх каравел..." - аж...аж....
І пухнасті долоні хмар)
Плюсую!+