Двовірші

з рубрики / циклу «Пробудження»

***

Хоч як не казала людина, що вільна -

Відносно природи, вона божевільна.

***

Вітер, лиш повітря - має ж власну ціль;

В зимній тиші міста, робить заметіль.

***

Усе набридло, як труба, що тягнеться нівроку -

Шукай початок, не сумуй і глянь на неї збоку.

***

Природи світ - краса та утопічність -

Де поєдналося життя і смерть навічно.

***

Мріє кожне дерево торкнутися до неба -

І певно задля цього увись рости їм треба.

2012-2015

Візьміть участь в обговоренні

Гарно. Кожний двовірш має певний сенс.

Спасибо!
Понравилась форма выражения мысли.
А труба сбоку, так это, по-моему уже целый пласт философии))) Вроде того, как яйца в профиль)))

люблю короткі вірші)))
про трубу: глянути на неї збоку можна, тільки якщо ти не всередині неї...