Прощай, сонце!
Холоне думка, як холодний чай,
Минає день, немов спиняє спів.
Щасливе сонце! Вже пора. Прощай.
Мій вітер у твоїй красі згорів.
Коли пройде останній ясний час,
І як піде твоя душа на мить...
Самотнє сонце! Тут немає нас.
Тут тільки серце стомлено болить.
Палає тінь, немов веде свій спів.
Горить зоря - вона немов чужа...
Тоді, як серце вже не має слів,
Чому, скажи, кричить моя душа?...