Деркач Олександр
З неба спека
за мною женеться,
гаряче хекає
скажена пащека.
Ще стежить з зими,
зла натщесерце,
стежини земні
долає парсеками.
Пірнаю під зводи
в водний тунель
і з дна роздивляюсь
прозорі розводи
холодної стелі,
стін акварель,
де простір без спеки
і дивна свобода.
Де в лоні води
тіло холоне
і зболену душу
на дно відпустило.
Сонце в мої
спіймалось долоні -
на хвилі утомлене
впало безсило.
р.Десна, 20-21.05.20213р.
27.05.2013 16:58 Недрукована => © |
 Класний текст! |
24.05.2013 11:59 Ірина Лівобережна => © |
 Як вам було ДОБРЕ!!! Аж заздрісно!!! Але оті КОМАХИ - БРРР!!!! Ні, краще вдома... :-)))) |
23.05.2013 19:37 Сашко Новік => © |
 класно, а спека да була така що я на виїзді лоба і вуха спалив) |
23.05.2013 15:53 Світлана Рачинська |
 Небезпечно під воду, коли душу каменем униз притягує!... Цікаві відчуття) В лоні води - гарно))) |
23.05.2013 14:45 Каранда Галина => © |
да) спека , то... пащека ще та!))) о)))))))) а якого, кажете, року це було????????:))) |
23.05.2013 12:55 Тетяна Белімова => © |
 Дуже сподобалося! Особливо про свободу!)) |
23.05.2013 12:52 Володимир Пірнач |
 Ох і рибалка напевно зараз на Десні.. |
