Так мало

з рубрики / циклу «Тереотично»

так мало годин і так мало лишилося вічностей.

у вікнах і стінах живуть перетримані мрії.

у наших серцях не лишилося більше античностей,

у наших очах погасили красиву надію.

розпечене літо уже не заграє нам спогадом,

затінене небо давно не сміялося правильно.

і тільки це сонце - не щиро - а якось вже спогорда

збирає докупи думки і їх переплавлює.

ще трохи годин - ми давно не губились у темряві,

ще трохи дощу - в нас нестача холодного подиху.

щоб просто ці миті життя не ставали даремними,

щоб очі втомились ще раз від веселого подиву.

так мало лишилось - гармати давно вже без пороху,

у вікнах - життя, тільки стіни лягають руїнами...

і в мить усвідомлення свого останнього поруху,

хіба не цікаво: що там, за високими стінами?