Серед Стежинок
Речитатив
На стежинці –
Сніг брудний та лід…
Тане сніг,
Лід стежинку вузеньку
стискає, як обценьки,
А я шукаю
Твій Слід.
Здається ось-ось
побачу тебе
Між темних гілок,
вологих …
Надія насміхається:
вбиває між ребер тугий кілок,
Слабшають, підкошуються ноги,
Серце здригається,
тріпоче
Глупої Ночі.
Ти далеко,
Дуже, дуже, дуже…
Душа плаче моя,
як Лелека,
Який із Радістю давно вже
не дружить,
Бо не може принести Закоханим
Дитинку,
Чи декілька Діточок…
Тебе нема між вологих
темних гілочок…
Я шукаю Твої Сліди,
Ознаки Твої
На темних стежках серед снігу.
Йди, не йди,
Дзвени, не дзвени
Крига -
Результат все одно
Ніякий…
Хоч мені здається,
що Образ Твій
Ось – ось повернеться,
Що Ти щойно
на Стежину Побічну звернула,
Зойк Душі моєї
не почула…
Навмання повертаю,
Тебе втрачаю
За черговим поворотом,
Невдача моя невідворотна.
Не облишаю Даремну Дію:
Тебе побачити маю Надію
Серед засніжених стежинок,
Які завмирають
в обценьках крижинок,
Залізних Крижинок!