10.08.2017 04:20
for all
140 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Антоніна Кравцова

Колись

Колись я була маленька. 

Любила сидіть на балконі 

І думка, пір`їнка тоненька,  

Блукала моїм підвіконням. 


Ховалась між листя квітів,  

Сміялась дзвінкою струною 

Так легко, як вміють діти,  

Гуляла в мені самотою. 


Колись я була відверта. 

Ловила палючі зорі,  

Губилась у їх лабетах,  

Як мушля в безкрайнім морі. 


І тіло гойдали хвилі,  

І серце співало альтом,  

І хмари, на мить застиглі,  

Ставали мені асфальтом. 


Колись я була правдива,  

Колись я була собою... 

Колись я чекала дива 

Тепер же вкрита журбою. 


Зірки більше так не гріють 

І неба нема під ногами. 

Сліпа. Навряд чи прозрію. 

І серце грає лиш гами. 


І очі мутніють сонні. 

І вітер не рушить тишу. 

Дивлюся крізь рами віконні 

І вірші порожні пИшу. 



м. Вишневе, 29.07.2017

Публікації: Антоніна Кравцова

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.08.2017 20:18  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Безсумнівно, саме так воно і буде!
Колись же має серце вийти в люди?) 

 11.08.2017 19:20  Панін Олександр Мико... => © 

Вірші Змістовні
Відігріють Cерце.
Туга полишить,
Небо всміхнеться
Знов. 

 10.08.2017 09:35  © ... => Тетяна Белімова 

Цілком згодна! Колись знову буде інакше.) 

 10.08.2017 09:03  Тетяна Белімова => © 

Хороша назва для твору - з багатьма сенсами, які відсилають не лише до минулого, але й до майбутнього. Усе змінюється)))) Можливо, "колись" буде не так, як було, і не так, як є нині.