Колись
Колись я була маленька.
Любила сидіть на балконі
І думка, пір`їнка тоненька,
Блукала моїм підвіконням.
Ховалась між листя квітів,
Сміялась дзвінкою струною
Так легко, як вміють діти,
Гуляла в мені самотою.
Колись я була відверта.
Ловила палючі зорі,
Губилась у їх лабетах,
Як мушля в безкрайнім морі.
І тіло гойдали хвилі,
І серце співало альтом,
І хмари, на мить застиглі,
Ставали мені асфальтом.
Колись я була правдива,
Колись я була собою...
Колись я чекала дива
Тепер же вкрита журбою.
Зірки більше так не гріють
І неба нема під ногами.
Сліпа. Навряд чи прозрію.
І серце грає лиш гами.
І очі мутніють сонні.
І вітер не рушить тишу.
Дивлюся крізь рами віконні
І вірші порожні пИшу.
м. Вишневе, 29.07.2017
