Я хочу трішки тиші
Облиште все.
Без слів і стуку.
Зовсім без думок.
Я ще не знаю, що мені залише
Ця літня ніч, холодна, як струмок.
Не треба шуму.
Знову дощ...
Як завше.
Я так його чекала... До віршів.
І хай ця ніч, ця туга -
Не назавжди -
Хоча б востаннє спалахне в душі.
Без цих ілюзій,
Вічності чи втрати,
Аби без сонця - байдуже до сліз.
Похмурим горам одягають ґрати,
Мені так жаль задумлених беріз...
Облиште все.
Я хочу трішки тиші.
Я крихту волі в неба попрошу.
Карпати збиті,
Зовсім не колишні.
Вони, як я, зриваються дощу.