Ти по щоці теплом...
Ось ти уже збираєш тихо речі,
Неквапом, крадькома - боїшся засмутить.
Та я все бачу, холодок на плечі
Лягає... Стій! - душа схвильовано кричить.
Але тобі вже мариться дорога,
Хоча ще зовсім поруч, вже думки летять
Далеко... Стану край порога,
Щоб втримати, піти, залишити не дать.
Ти по щоці теплом сковзаєш,
Безмежне море ніжності в душі розлито.
Я повернусь! - мені пообіцяєш,
Але не ти то будеш... Зовсім інше літо...
Київ, 05.08.2016
