Босоніж...
Босоніж...
По дорозі,
крізь тумани,
кріз дощ
і завірюху...
Тисячі облич...
Босоніж...
На шляху
димлять вулкани...
Багато так
чужих шляхів,
чужих узбіч...
Босоніж...
Де стежками
спотикаючись...
і різної ваги
нам небо
роздає хрести...
Життя
не проживеш
не каючись...
Чому босоніж?
Бо взутому
до раю не дійти...
Київ, 03.09.2016
