Mea vita et anima es
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
За життям вже нема перешкод.
Знову - сонце.
Як ревність дощу.
Чуєш?
Серце вистукує код.
І собі я це знову прощу.
Ти прости мені тільки за час:
Все пішло.
Ми лишились самі.
Надто довго
Чекали на нас,
Надто довго
Вклонялись зимі.
Твої очі -
Мов небом ведуть,
Як би мало лишилось -
Не йди.
Проведи у цю витерту путь,
Принеси у пустелю води.
Твій покров забирає мій страх...
Вічність - вбита.
Ця воля - з небес.
В тебе в крилах заплутався птах.
