18.08.2017 08:20
для всіх
185
    
  2 | 2  
 © Марянич Михайло Миколайович

Сумбур

Чому ж так пусто на душі?...

Не здатен навіть написати…

Ту пустоту заримувати

у недолугому вірші..


Коли всередині пече, 

вогнем пекельним заливає…

І невблаганно час спливає -

в краї байдужості тече…


Чи мертвий я, чи я живий, 

чи я лиш раб оцих теорій?

Але… О, tempora! O, mores!

Або люби, або убий!


В зеніті хіть простих думок, 

і в цьому й полягає складність.

Я плачу… й імітую радість, 

бо в імітації я бог.


Серед безоднь звичайних днів

перетини обридлих вулиць…

Жадав… Хоч і вдавав байдужість…

О, як же я тебе хотів!


Вуста твої для мене лиш -

жадана й недосяжна мрія!

Як шкода, що лиш мріять вмію…

Коли ж ви збудетесь? Коли ж?


Стою і дивлюсь в далечінь, 

й мене ті далі поглинають.

Мрію про нас в казковім краї

безмежно люблячих створінь...

>



м. Одеса, 18.08.2017 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!