Сумбур
Чому ж так пусто на душі?...
Не здатен навіть написати…
Ту пустоту заримувати
у недолугому вірші..
Коли всередині пече,
вогнем пекельним заливає…
І невблаганно час спливає -
в краї байдужості тече…
Чи мертвий я, чи я живий,
чи я лиш раб оцих теорій?
Але… О, tempora! O, mores!
Або люби, або убий!
В зеніті хіть простих думок,
і в цьому й полягає складність.
Я плачу… й імітую радість,
бо в імітації я бог.
Серед безоднь звичайних днів
перетини обридлих вулиць…
Жадав… Хоч і вдавав байдужість…
О, як же я тебе хотів!
Вуста твої для мене лиш -
жадана й недосяжна мрія!
Як шкода, що лиш мріять вмію…
Коли ж ви збудетесь? Коли ж?
Стою і дивлюсь в далечінь,
й мене ті далі поглинають.
Мрію про нас в казковім краї
безмежно люблячих створінь...
>м. Одеса, 18.08.2017 р.