24.08.2017 15:42

для всіх

284

7 | 7

 © Світлана Холодна

Мій дощ...

з рубрики / циклу «Для Душі»

Стікають краплини по склу, 

Знайомий мотив барабанить, 

з дощем говорю, говорю-

Докупи всі клаптики рвані...

Йому геть усе розказала, 

себе до останку відкрила.

Нестримно слова злітали, 

З вуст, що досі були німими...

Оголила не тіло-душу, 

Увесь біль свій, жагучий щем, 

Що роками ніхто не рушив-

Полетіли слова свинцем.

Прохолодна, живильна злива

-Ти жива, моє попелище?

-Може бути, не знаю... можливо.

/У закутках лиш вітер свище/.

Парасолю? Не варто, 

Босоніж по калюжах.

Мокра до нитки- пусте, 

Вільна! Я вільна, все інше- байдуже.

Залишися зі мною ще.

Я і дощ- це так дивно, 

Танцюємо в парі

Лише двом нам відомі "па".

Знайомий мотив чарує і манить

-Все буде добре, Мала!