Франкові
Він тільки хотів дочекатись світанку,
Він мріяв побачити сонце,
Що землю стражденну осяє колись.
Не встиг все ж.
Та знав, що народ цей іде догори,
Спрямований словом палким,
І камінь довбає невпинно.
Як він.
Хтось побачить той шлях через скелю
І пройде туди,
Де квітнуть дари
Обіцяні.
Віра вела через біль і вогонь,
І зупинити не в змозі біда.
Доля Пророка важка,
Та все ж покоління прийдешні
Не будуть рабами
І сонце прийде на світанку.
Хоча ніч була довга
І мряка густа.
Буде сонце.
