Ніч одягає тіні
Коли ніч засинає в тінях, а життя завмирає в слові,
Я руйную навколо стіни і здираю руки до крові.
Розбивається скло на вікнах, і минуле зриває маски.
Ліхтарі профільтрують світло - і не буде нам наніч казки.
Тільки серце заб`ється вперше, щоб згубити свій давній спогад.
Я розтану уже як завше і забуду чийсь перший погляд.
Буде важко собі сказати, що немає причин зриватись,
Як із долею в шахи грати - вона буде тихо сміятись.
Ніч заточить мене у клітку, і я білий прапор розірву.
Я без права на власні крила буду падати в чорну прірву.
Але потім, у чистих тінях, коли в зливи не буде мови,
Я зруйную навколо стіни і допишу останнє слово.