Як шкода
Усе не те! Холодне й незнайоме,
Неначе вирване з чужих сердець.
Та навіть літній дощ, пустий, без грому,
У тиші цій - аматорський стрілець.
Але ж та осінь... Хочеться ж любити!
У слові, в смутку, з відчаю в жалю...
Як шкода зараз, що вірші розбиті.
Як шкода, що тепер я не люблю.
Ховає сонце... Скучила за домом,
Де чисті айстри встигли розцвісти.
Грози хотіла - дощ пішов без грому.
Хотіла рватись - крила не дали.
