Літо втрачає голос
Літо втрачає голос, осінь летить на крилах.
Я забуваю гордість, й дощ мені грає час.
Скільки іще дороги, скільки іще безсило
Знову пускатись в смерчі під підстарілий джаз?
Може, - ми зміним мрії; може, - дощі скінчаться.
Тільки-от що нам з того - слухати тиші крок?
Осінь приходить тихо, небом палить багаття
Й знову, уже як завше, краде ключі думок.
Тишею тихо-тихо краплі беруть октави.
Може, й мені сьогодні взяти стару струну?
Осінь прийшла тихенько, вперше зварила кави,
Я її й не впізнала - тиху, чужу, сумну.
