На перехресті...
з рубрики / циклу «Тереотично»
На перехресті незнайомих трас
Мені чомусь не хочеться додому.
Хіба для цього нам потрібен час,
Аби забути предковічну втому?
Розмитий ґрунт пронизує трава,
Самотня квітка виживає в полі.
Це чи не вперше осінь не права:
Ці довгі ночі сповнилися болю.
Вона прийде, і що тоді? Любов?
Яка ж любов, коли розбиті вірші?
Ця темна ніч відпила мою кров,
За неї літо в сутінках ще гірше.
Не хочу слова, бо воно - живе.
У ньому правди достигають грона.
В шляху назад, де світить щось нове
Мені чомусь не хочеться додому.