Вічність слова
Серед книг, що сповідують душу,
Відродилась, втрачаючи страх.
Серед літер, блукаючи, мушу
Крил шукати - злетіти б, мов птах!
Горілиць обійняти синь неба,
Із хмаринок напитись води,
Та неволять мене дикі нетрі,
Силу втратив і мій поводир...
Серед книг, серед безлічі літер
Загартовую рими свої.
Хай по світу розносить їх вітер
І живуть у піснях солов`ї,
Бо у кожнім цім слові є вічність,
Пропечатана кров`ю із вен,
Зрима людяність і відповідність
В життєкнизі прописаних тем.
