Леді-осінь

з рубрики / циклу «ми»

Знов побачення в нас із тобою, моя леді-осінь.

Знов наповнено келихи вщерть сумом, неначе вином.

Ти доросла уже дівчинка, але плачеш і досі,

Коли висохле листя кружляє за промоклим вікном.

Ти так рідко радієш із ранку, все тільки сумуєш.

Непривітна хазяйка так і гониш із двору птахів.

З безкінечних калюж, свою спрагу до неба тамуєш,

І разом із туманами куйовдиш верхівки дахів.

Знов побачення в нас із тобою, моя леді-осінь.

Поцілунки запізно знов холодять надвечір щоку.

І як усмішка рідко засвітиться синяя просінь,

Скільки зустрічей буде ще з тобою на нашім віку?!

Скільки раз над дахом пролітатимуть з криками гуси?

Скільки раз ще мороз закує перед ранком росу?

Невідомо це нам, те відомо одному Ісусу,

А допоки давай вдвох милуватись на твою красу.