Осіннє...
з рубрики / циклу «Фрази»
Осіннє листя вітер розкидав
Розклала позолоту долі осінь,
Рябою хвилею,блищить застиглий став
І серед хмар не видно сонця зовсім...
Десь у тумані згукує сова
Та так, що у душі щось тихо стигне,
І з ранку вітра пісня не нова
В дахах завиє й непомітно стихне...
Мороз легенький дзеркало калюж
Скує неміцно й сонечку всміхнеться,
Злоскоче "руки" у голЕньких груш
І по обіді у сльозах зільється...
Аж он за обрій вже щезає клин птахів
Закон природи, - до тепла їх тягне,
Вже скоро все з землі і до дахів, -
Кожуха білого намірявши одягне.
І ми з тобою магію зими
До себе в душу неохоче приймем,
І хай від туги серденько щемить
При зустрічі відкриєм ми обійми...
