Олександра Я зрадила осінь
Я зрадила каву, я зрадила осінь.
Ховаюсь у буднях й п`янію від чаю.
Давно вже дощам не розчісую коси,
І дні за цей холод вже не пробачаю.
Розкриті для когось сапфірові очі
Моїми зірками задмухують свічі.
На осінь лишаю пів денної ночі,
Бо потім лиш прірві подивлюсь у вічі.
Я зрадила правду і поклики крові,
На стінах малюю свої діаграми.
В мені - у віршах - не лишилось любові.
Вона загубилась чужими містами.
24.09.2017 20:49 Олена Коленченко => © |
 Головне, щоб ця любов залишилась у серці....А тоді відродиться знов і у віршах! Гарні роздуми, з присмаком осені.... |
24.09.2017 19:57 Сашко Новік => © |
 класно, коли не лишилось. є місце під нову |
24.09.2017 17:57 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарний осінній вірш. А сумні думки... Заваріть кави, воно й попустить! Геть п"яний чай! |
24.09.2017 04:01 Серго Сокольник => © |
 Олександро, сонце) "Зрадниця" ви чудово- осіння))) Гарно) Я просто запропоную позбутись отого Й (це скупчення приголосних, вірш гірше читається, передусе в деклмації) Я б рекомендувв просто замінити комою, та справа Ваша, зрозуміло ж) Дякую) |