Залиште осінь
Прошу, залиште осінь. Ви повинні.
Щоб я почула плач її душі.
В нас ціла вічність, щоб шукати винних
В затертих римах на слова дощів.
В своїй провині я давно зізналась:
Фальшива правда і чужа любов —
Це все, над чим я віршами сміялась.
Від чого в мене закипіла кров.
Але вже зараз, тут, перед зимою,
Я цим птахам всю правду розкажу:
Я сотню років не була собою,
Я вже давно не слухаю дощу.
