Тільки я вже не знаю вічності
з рубрики / циклу «Знову»
Скажи, скільки іще минатиме,
Скільки болю іще ковтатимуть
Мої сльози осінніх гроз?
Я не знаю обличчя спокою
Тільки правда
Чужа
Сорокою
Пролетить
Над моїм життям.
Я не люблю тебе.
Затям.
Я розпалю життя багаттями,
Проштрихую всі вікна ґратами,
Тільки я вже не знаю
Вічності
За дверима, за днем,
За вікнами,
За холодним дощем...
На відстані
На бруківці
На перших спогадах
Я збудую холодні поверхи
Я порву скам´янілі подихи
Щоб торкнутись осінніх ран.
Щоб торкнувся
Повік
Туман.