09.10.2017 22:15

для всіх

153

- | -

 © Олександра

Відлуння осінньої печалі

з рубрики / циклу «Знову»

Спасибі за любов, в якій нема доріг,  

Яка ковтає спокій, як ліки від мігрені.  

На вулицях думок злітає перший сніг,  

Життя скресає світлом на золотій арені.  

Спасибі за дощі, в яких нема зими,  

Які ще вчора дзвінко сміялися весною.  

Хтось вперше через них залишиться людьми,  

Хтось скріпить свою віру замерзлою водою.  

Я відчуваю бій без власних перемог,  

Я не кую вже більше свої мечі зі сталі.  

Спасибі за думки, в яких нема тривог,  

В яких лише відлуння осінньої печалі