Плавка
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Високі широти»
«Плавка»,
«Высокие широты»
Хай мовне полум’я бурхливо
У виливниці ллє метал –
Віршів нестримного напливу
Тисячоградусний запал.
Хай із самим собою в спорі
Багато вивершу труда –
Руда, замішана на горі,
Важкої плавкості руда.
В огонь її сипну рядками,
Щоб жар у трепеті збілів
І полум’яними струмками
Життя стікало в форми слів
І хай, мов спалахи в відливі,
Відчую в сталі огневій
Твої розмови неквапливі,
До болю рідний голос твій.
Бо те чуття дає наснагу
В земній квартирній суєті,
Де слова пристрасть не для страху
Мені наділена в житті.
_
Пускай всем жаром изложенья
Течет в изложницы металл –
Стихов бесшумного движенья
Тысячеградусный накал.
Пускай с самим собою в споре
Так много тратится труда –
Руда, в которой примесь горя,
Не очень плавкая руда.
Но я ее засыплю в строки,
Чтоб раскалилась добела,
Чтоб из огня густым потоком
Жизнь в формы слова потекла.
И пусть в той дерзостной отливке
Смиренье стали огневой
Хранит твоих речей отрывки
И затаенный голос твой.
Ты – как закваска детской сказки
В земной квартирной суетне,
Где страсть совсем не для острастки
Дается жизнью нынче мне.