з рубрики / циклу «РОЗЛИЛАСЯ ВЕСНА МЕДОМ БІЛИМ»
Розлилася весна медом білим в садочку,
Водопіллям зеленим вкрила безкрай полів
І кульбаб зорепад сяє в кожнім куточку,
Уклоняючись сонцю оксамитом голів.
Вітер свіжий у травах, гонить хвилі шовкові,
На шляху їх мурашник, наче острів стоїть.
Поряд стріли свої, до цвітіння готові,
Мак націлив зухвало у небесну блакить.
Бджоли чайками в’ються оп’янілі від трунків,
Що легким маровинням огортають поля,
Горизонт розчиняють в дивовижі малюнків…
То парує нагріта по обіді земля.
А будяк, світло-сині розчепірив вітрила,
Стовбур дужий, на хвилях виграє мов щогла.
Він пливе у весну! Й паморозі зла сила
Збити з курсу його на зорі не змогла.
