26.04.2011 12:30

-

420

1 | 1

 © Наталка Янушевич

Коли мені буде вісімдесят, 

(Бабуня – яблуко печене), 

Я так облечу, як осінній сад, 

Затихну без туги і щему. 

Я вже надивилась, я так нажилась 

На білім, побіленім світі, 

Я щось, та зробила, 

А щось не змогла, 

А щось відпустила за вітром. 

На теплому сонці, немов уві сні, 

Я спомином стану для плоду. 

Дерева-бо білять лише навесні, 

А осінь – пора для відходу. 

Дрогобич, 2011