Живемо ми, гей!
Живем в світі й хліб жуєм,
Чайком й узваром запиваєм,
У гуморі ми кожним днем
Жартуєм, дбаємо, чекаєм.
Сало, масло, яйця всмятку
Чи сире, ще тепле, п’єм:
Люди різного достатку -
Всяк по- своєму живе.
Небо, зорі, сонце ясне,
Вітер буйний, сніг з дощем,
МУзика і спів прекрасний –
А тут жадність, заздрість, щем.
В когось ліпше, комусь краще,
В кого є, в кого нема,
Хто щасливий, хто нещасний,
Тим - багатство, тим - сума.
В кого хата щоб згоріла,
Кінь, собака, кіт щоб здох,
У сусіда жінка мила,
В тебе ж - як чортополох.
Чом не лев, а чом не сокіл:
Тут - здолав, там - полетів,
Серця жар, душі де спокій
Щоб діяти без марних слів.
Пристрасть справжня чи омана,
Вірність щира слів і дій
Щоб не піддатися дурману
При здійсненні своїх надій.
Чом не такий як я хотіла -
Був яким та іншим став:
Надію й щастя упустила,
Час і простір все зірвав.
Чому бідний - бо дурний,
А дурний - бо бідний,
На весь світ невдаха злий,
А признатись - стидно.
Править кривда, нема правди,
Бідному і день малий.
Очі чорні, то - для зваби,
Розпач з туги: чом не мій?
Скільки цій людині треба,
Раз у світі лиш живеш:
Ні у землю, ні на небо
Що накрав - не забереш?!
Жадність й заздрість безкінечні,
Людям жити не дають,
Де панують в сім’ях речі
Сміху й жартів там не чуть.
Маєш трішки - вже радій,
Коли поряд краще,
Працюй, думай, твори, сій
І прибуде завше.
Вчися на чужих помилках
І своїх не повторяй,
Не в словах, а лиш у вчинках
Себе й інших провіряй.
Не сотвори собі кумиру,
Йди до мети повз перепон
І матимеш завжди довіру
Де править правда і закон.
У юності учись любити
Щоб щедро в зрілості кохать,
Та старість в пристрасті зустріти
Й до кінця віку щастя мать.
м. Київ, 20.10. 3017р.