Маргаритки
з рубрики / циклу «Очі - сині та зелені»
Я маргаритками поле засію.
Хай буде вечір. І хай буде мрія.
Мабуть, не знатиму, що за дорога.
Хай вона буде – чи з ним, чи без нього.
Гарно сьогодні? Таки маргаритки…..
Що з того, що усе це – пережитки?
Мабуть, живемо, щоб щось пережити.
Інколи треба і старість творити.
Що ж… Розпочнімо вже завтра спочатку.
Лісовичкам назбудовую хатки,
Мавок присплю, щоб не вештались лісом,
І полечу світлим голубом сизим….
Ще, щоб навік не порвати цю мрію,
Теплою м’ятою душу засію,
Встелю барвінками серце непевне,
Нічку осяю фіалками темну,
І, щоб було до фіалок і м’яти,
Хай маргаритки цвітуть коло хати…
