28.10.2017 23:28
для всіх
78
    
  2 | 2  
 © Олександра

Лишилась правда

Нам з тобою лишилась правда 

У зацькованім брудом слові. 

Хоч зціляє серця насправді  

Тільки світло чуже любові,  


Нам з тобою немає слави  

У ліхтарних роботах зорей.  

І немає бурштину лави  

У безмежній безодні моря.  


Поки слово ламає камінь,  

А душа не біжить до прірви,  

Я ще вмію латати рани,  

Ти ще досі у світло вірив.  


І як ніч розтасує долі,  

А міста полягають пізно,  

Ти розпалиш ранкові зорі,  

Я - душі заспіваю пісню. 


Тільки сон неживий, щоправда:  

Вже коліна стерті до крові. 

Нам з тобою лишилась правда 

У зацькованім брудом слові. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.10.2017 18:35  Гаврищук Галина => © 

У вас дуже лагідне поєднання слів. Розумію,що так виливаєте свій смуток . Надіюсь полюбуватись вашою радістю в скорому часі...