28.10.2017 23:28

для всіх

89

2 | 2

 © Олександра

Лишилась правда

Нам з тобою лишилась правда 

У зацькованім брудом слові. 

Хоч зціляє серця насправді  

Тільки світло чуже любові,  

Нам з тобою немає слави  

У ліхтарних роботах зорей.  

І немає бурштину лави  

У безмежній безодні моря.  

Поки слово ламає камінь,  

А душа не біжить до прірви,  

Я ще вмію латати рани,  

Ти ще досі у світло вірив.  

І як ніч розтасує долі,  

А міста полягають пізно,  

Ти розпалиш ранкові зорі,  

Я - душі заспіваю пісню. 

Тільки сон неживий, щоправда:  

Вже коліна стерті до крові. 

Нам з тобою лишилась правда 

У зацькованім брудом слові.