Святокрадство
Білий вірш
“Облиш надії, думати не смій” -
Промовив Діви-Жриці гнівний,
гордий погляд.
Юнак покірно голову схилив,
Та крок вперед зробив,
не вийшов із Палацу...
Ось до Жертовника
він руки простягнув -
Вогонь Священий
огорнув долоні.
Він ясно думку відчував
“не смій!”,
Він “слухаюсь” казав,
та не корився.
Він Діву-Жрицю палко
обійняв,
“Ми гинемо” -
вона прошепотіла.
Святилище
Вогонь Пекельний
огорнув,
“Крокуйте разом геть!” -
Вогненно
пролунало.
Так поголос давно вже
говорить:
“Хоч заборонено,
та прагнеш цього дуже,
То ризикни
і крок зроби
вперед!”