Посмішка
Есе
Він посміхався ангелам,
Він посміхався жахливим снам,
Він посміхався “чорній месі”,
Яка на душі вишкрябує
Болісний шрам.
Йому посміхались ангели
Навзаєм,
Кошмари нічні
Трансформувались
В едем.
“Чорна меса”
Беззубим вищиром
Огризалася,
Та все ж посміхалася.
Коли ж Кохання розсіяло
Сміх-Передзвін,
У відповідь не посміхнувся
Він.
З цієї миті Життя
Не посміхалось йому
Ніколи,
Не посміхалась, засмутилась
Доля.
