Мовчати римою
Я не вмію писати, не вмію мовчати римою.
Тільки власна душа залишалась востаннє незримою,
Тільки очі, що вперше побачили істину,
Залишалися моєю опорою, поштовхом, іскрою.
А ще серце, що не вміло ніколи любити,
Вчило встати, як впав, і як згас, пережити,
Вчило слухати слово і дихати правдою,
Тільки я не послухалась його насправді.
Все розбилось на дріб`язки ще в бозна-якому столітті,
Коли вітер сягав своїх хмар підборіддям,
Коли воля пішла, і вернулася темінь,
Тільки цьому столітті присвоїли інший термін.
За любов я не житиму, поки любити не стану;
Я могла б повернутись в минуле, та я там розтану,
Я могла б полюбити, та серце давно скам`яніло,
І незламне перо заясніло і вперше згоріло.
