Осінь
Я тихо осінь цілую в губи
і ніжний подих пашить приємно.
Вона вітрами мене голубить,
бо це кохання у нас взаємне.
Бо це кохання завжди останнє.
Воно, неначе туман над лісом,
мов на пероні «люблю» прощальне,
над жовтим кленом в душі повисло.
Роки проходять, печаль приносять,
але в душі я завжди таємно
чекаю й досі кохану осінь,
бо це кохання у нас взаємне