Не жди
Не жди мене, прошу́ - уже не жди.
Хоча між нами й НЕ високі гори,
Я не прийду. Немало і біди
Я можу принести́. То, нащо ж горе
Я маю дарувать твоїй душі?!
Вона нічим того не заслужила.
Ти на вівтар кохання положила,
А я туди поклав лише вірші.
Страждання в неминучості розлук.
І хоч ВОНО всього у світі варте,
Я стільки пережив своїх душевних мук,
Що мук твоїх уже не смію ставити на карту …
