Сонце і моє віконце
Із за лісу, що на сході,
Тихо виглянуло сонце
І при всім чеснім народі
Загляда в моє віконце.
Подивитись хоче мабуть
Як живу я тут сьогодні,
Чи веселими дні стануть,
Чи на це всі люди згодні.
Я живу у самотині,
Маю жінку у розводі,
Що прийшла до мене нині
Суп зварити й при нагоді
Побалакати тихенько
Про сучасне і минуле,
Як були ще молоденькі
І кохання як відчули.
Як літали у Карпати
Щонеділі чи суботи
Щоби друзям побажати
Кинути усі турботи.
Й відпочити десь у горах
І повітрям чистим дихать,
Вже минуло років сорок,
Нема друзів, пішли тихо.
А ми з жінкою живі ще
Й до нас сонце заглядає,
Ми же знаємо навіщо,
Це нас Бог оберігає..
м. Київ, 23.11.17.
