Друзі
Гумореска
Був собі Мурчик
руденький,
Котик веселенький,
Жив,
як сам хотів...
Бешкетував заради втіхи,
Неначе Вогненний (бо рудий)
Вихор,
А потім припхалась до нього
Халепа,
Чи то він до неї
припхався,
І була Халепа ще та
Причепа...
Мурчик вже меньше
посміхався,
Бо закохався.
Гадаєте, що Кицюні - Дівчата
Усі з мармеладу? -
Такі “каприсні” сороки,
Що не “ля мур-р-р”
від них почуєш,
А “шилом вхопиш патоки”.
Якось,
іде Мурчик, а назустріч -
Мишеня -
“Ось я тебе з`їм,
Нахабеня,
бо не в гуморі я!” -
“З`їж мене, з`їж,
Котику,
Бо у мене -
“любовні заворотики”.
Скоротиш мені сердечні
муки,
Бо Мишка-Красуня “відколює”
Різні штуки!” -
“Отже ми обоє
Журбою
Забрьохані,
Обидва — нещасні,
бідолашні Закохані!
Ніхто не буде їсти нікого...
Давай
Вип`ємо лимонаду,
Та з`їмо коровай!”
Аж тут пролунали
два голосочки ніжні:
“Гей, хлопчаки, не будьте
Маніжні.
Ми тільки пожартували
Трохи,
Щоб ви
скакали,
неначе блохи.
А ну, давайте,
Лимонад наливайте,
Короваєм
Пригощайте.
Будьмо!
