Полювання в Михайлів день
Завиває в полі вітер,
тільки з ніг ще не збива.
На північному пів світі
починається зима.
Вже давно покінчив з листям листопад
і трави гірчить зів’яння аромат.
Ще не в’ється сніг на вітрі
та дзвенить уже земля.
На морозному повітрі
мерзне грудкою рілля.
За болотом в далині темніє ліс
в рідких стовбурах оголених беріз.
Перейти б через болотце
тільки стежки знайти:
за лепехою віконце
незамерзлої води.
Обійду по краю, де верби гілки:
там безпечніше і вітер не такий.
Полювання це не жарти
та сміється з мене звір.
І погода мені карти
сплутала наперекір.
Лис чи заєць – не знайдеш без снігу слід.
Задощило і в житті – не так, як слід…
Примощуся під скирто́ю
закопаюся в кубло.
І думки візьму з собою,
щоб їм сумно не було.
Вип’ю чарку, сало хлібом закушу.
Всіх присутніх до розмови запрошу.
Я весь день чекав на мить цю –
непомітно вже сніжить.
До плеча беру рушницю:
cкоро доля пробіжить.
Влучу в неї, є таке передчуття…
Над трофеєм поміркую про життя.