Догоряє день синню у літі...
Володимир Ніщимний
Чи вдягається ніч у сніги,
Чом минулим думки оповиті,
У майбутнім шукають снаги?
Час нестримно відлічує доля
І скорочує далі й шляхи,
Все частіше в ефір біополя
Ми влітаємо, наче птахи.
Ах, думки мої, думи, тривоги
Де поділись в ранковий ви час...
Уві сні залишились чертоги,
Розчинився у натовпі глас.
Новий день випромінює тишу,
Чи проспали зорю солов`ї...
У свою потаємную нішу
Відійшли всі печалі мої...
30.07.2019
Львов, 30.07.2019