Про Бога і АТО

з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»

У бога «всіх народів і часів»

За пазухою – камінь, не хлібина…

І Сатана позаду – мов руїна,

І злочини новітніх шахраїв.

Він – чистий, незбагненно-молодий…

Але до влади рветься вся гидота!

Плямить ім’я його… І – чорнорото –

Оббріхує прадавній Рід святий.

Коріння власне, душу бережи,

Звільняйся з-під навали ПАРТОкратів…

Вони і Бога – в партію… І – крадуть,

І краденим хизуються в олжі.

Прокинься, люде… Твій палає дім!

Дітей у рабство хитро загоняють...

Майбутнє їхнє нищать і ламають,

Маскуючись під іменем святим.

А Ти, мій Боже правий, вже грядеш,

Очиститься коріння наше скоро…

Минеться кривда… Віра здвигне гори –

Своїм ім’ям всі речі Ти назвеш.

Уся братва – на «Мерседесах»,

Уся «еліта» – за кермом.

Димлять… Стоять… Блищать колеса…

"Швидка" волає:«Ми – в РОДДОМ».

Печерськ – у «пробці»… Мов шампанське…

У перехожих настрій – швах!

Їзда по місту – справа панська,

А Доля – в одиниць… І – Шлях.

Не в джунглях диких ми зростали,

І не в саванні ми жили…

Нас пращури охороняли,

Підказували – як могли.

Тож нині – у лиху годину,

В часи непевності, в імлі –

Любімо рідну Україну,

Ми тут – по праву...

ТУТ ЗРОСЛИ.