26.11.2017 17:28
© Вікторія Івченко
Про Бога і АТО
з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»
У бога «всіх народів і часів»
За пазухою – камінь, не хлібина…
І Сатана позаду – мов руїна,
І злочини новітніх шахраїв.
*
Він – чистий, незбагненно-молодий…
Але до влади рветься вся гидота!
Плямить ім’я його… І – чорнорото –
Оббріхує прадавній Рід святий.
Коріння власне, душу бережи,
Звільняйся з-під навали ПАРТОкратів…
Вони і Бога – в партію… І – крадуть,
І краденим хизуються в олжі.
Прокинься, люде… Твій палає дім!
Дітей у рабство хитро загоняють...
Майбутнє їхнє нищать і ламають,
Маскуючись під іменем святим.
А Ти, мій Боже правий, вже грядеш,
Очиститься коріння наше скоро…
Минеться кривда… Віра здвигне гори –
Своїм ім’ям всі речі Ти назвеш.
*
Уся братва – на «Мерседесах»,
Уся «еліта» – за кермом.
Димлять… Стоять… Блищать колеса…
"Швидка" волає:«Ми – в РОДДОМ».
Печерськ – у «пробці»… Мов шампанське…
У перехожих настрій – швах!
Їзда по місту – справа панська,
А Доля – в одиниць… І – Шлях.
Не в джунглях диких ми зростали,
І не в саванні ми жили…
Нас пращури охороняли,
Підказували – як могли.
Тож нині – у лиху годину,
В часи непевності, в імлі –
Любімо рідну Україну,
Ми тут – по праву...
ТУТ ЗРОСЛИ.