Спустошене Кохання
Містичний етюд Він занадто сильно кохав
Лісову Діву,
Сумнівів не знав,
Не страшився
Потойбічного гніву.
Вона з`являлась рідко,
Дуже,
Була незворушна
Завжди.
Надію облиш,
Щастя
Не жди!
Тієї ночі
Він горів Коханям
Як ніколи
Яскраво,
Палко,
Золотаво!
Проясніли Хащі,
Навіть відігрілась
Трохи Діва.
І це було -
Диво:
Що сприйняла
Кохання палкого
Іскри,
Життєдайний блискіт.
Сповнений Докором,
Спустошений
Закоханий
Завмер поміж
Дерев,
Закам`янілий
Нерв.
Зігріта
Самовбивчим Коханням
Діва-Скульптура
Дивиться на нього,
Посміхається ледь-ледь,
Прекрасна
Ожеледь...